Володимир Кузнєцов: інтерв’ю з провідним актором театру на Подолі

Володимир Кузнєцов - провідний актор, майстер сцени якого називають «совість театру на Подолі». Вчився у Києвському национальному університеті театру та кино ім. І. К. Карпенко-Карого. У театрі з 1987 года. Лауреат «Киівської пекторалі» 2008 року за роль у спектаклі «Игроки» Н. Гоголя. Лауреат театральної преміі ім. Амвросія Бучми 2010 року у спектаклі «Мёртвые души» М. Булгакова.

- Театр на Подолі – це моє життя. Я був причетний до його створення. Це моя нагорода, моя мрія. Колись я читав театральну літературу про першу та другу студії МХТ на початку минулого століття, а доля посприяла бути співтворцем власного театру.
- Я згадую одразу всі свої ролі, бо це один шлях від ролі до ролі. Ти змінюєшся разом з ними, тому не можу виділити якусь одну.
- Якщо розбудити мене серед ночі, я говоритиму своїми словами, а не словами своїх персонажів, бо це інші люди, інші долі.
- У мене немає улюблених ролей. Є вдалі начебто, де доторкнувся до образу, а є такі, де я ще на шляху до цього. Можливо, «Дядя Ваня» чи «Лист Богу», – вистави, в яких я максимально наблизився до мети. Мабуть, «На дні» іноді в образі Луки. Взагалі ще бігти і бігти, та тільки життя не вистачить.
- Я вступав у ВДІК свого часу, майже вступив, але з дурного розуму не склав загальноосвітній іспит, бо не так зрозумів слова, які мені сказали.
- Займаюсь театром із дитинства – із 13 років, тому до кіно ставлюся нейтрально. Бо моє середовище – це театр. Навіть коли, буває, знімаюсь у кіно, все одно не зараховую себе до кіноакторів, бо вони грають зовсім інакше. Їм мій театральний уклін!
- Я уникаю наслідування. Ніколи не дивлюсь ті вистави, які збираюсь репетирувати. Мені дуже хочеться зрозуміти те, що всередині, зрозуміти автора, історію, долю, пройти співчутливий шлях до свого персонажа. Тому аналоги не беру до уваги. Коли я бачу якісь приклади, то стаю другорядним. Я ж хочу йти своєю дорогою, хоч би і помиляючись.
- Чехов, Толстой, Достоєвський, Франко – ці автори улюблені. Колись у дитинстві я читав-читав-читав, а тепер завдяки професії зустрічаюсь із матеріалом. Фактично тут немає вибору, але ця дорога цікавіша, бо ти можеш різноманітніше поглянути на світ.
- Те, що ми вимовляємо, те і славимо, тому транслювати низькість ніколи не буду. За жодні гроші.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *